Чергова частина частина такої франшизи як Yakuza від геніальної студії Ryu Ga Gotoku просто не могла пройти повз мене - і ось, нарешті маю час написати рецензію та свої враження від гри. Чекав її ще з моменту анонсу на The Game Awards ; де в короткому тизері показали двох протагоністів - Ічібана Касугу (відомого нам по Yakuza 7: Like a Dragon) та Казума Кірю (фактично головну зірку всієї франшизи Yakuza). Причому, що одразу кидалось в очі - так це зміна стилю в Кірю, його одягу та зачіски - про що в грі розповідається детальніше.
Розробники не стали приховувати від гравців один прямо таки величезний сюжетний момент, навколо якого і буде розвиватись частина історії - а саме, в одному з трейлерів гри вони показали діалог між Ічібаном та Кірю, де останній розповідає йому що у нього діагностували рак і при хорошому розкладі жити Кірю лишилось лише близько півроку . Це був прям мега спойлерний момент, але дякуючи йому я вже був підготовлений і було не так фігово коли бачив цей діалог вже в самій грі. Якщо ви не грали в будь яку з попередніх частин, то скажу так - якудза це величезна кримінальна драма, де в головному сюжеті навалюють її стільки що буває важко стримати емоції, але водночас цю драму розбавляють цікавими і водночас дуже упоротими сайдквестами, які зазвичай трохи розбавляють всю цю атмосферу.
Ця частина є прямим продовженням Yakuza: Like a Dragon та відбуваються через пару років після подій попередньої. Ічібан працює на легальній роботі - такому собі японському аналогу центру зайнятості, допомагаючи колишнім якудза знайти собі нову роботу. Але, через деякий час невідома V-tuber-ка починає поливати його брудом, зводити наклепи, транслюючи це на свою величезну авдиторію, через що Ічібан втрачає роботу. І до нього приходить старий знайомий з прямо таки шокуючою інформацією - мовляв мати Ічібана все ще жива і зараз знаходиться на Гаваях. Ічібан гадав що вона загинула багато років тому; він ніколи її не знав. І в результаті, зваживши всі за і проти - вирішив поїхати і зустрітись з нею, після чого й починається наша історія. Згодом на Гаваях він зустрічає Кірю, який допомагає Ічібану викарабкатись з деяких проблем. А далі - тут вже будуть суцільні спойлери, тож краще розповім про особливості гри, які мені дуже зайшли.
Бойова система майже аналогічна як в попередній частині, проте все ж є деякі відмінності - наприклад під час ходу героя можна поставити в найкраще положення для атаки, щоб бити зі спини чи зробити комбо-атаку з іншим супутником. Додались нові класи - в гавайській тематиці, також як я писав вище - комбо атаки з іншими супутниками, як звичайні - так і екстра, на які витрачається окрема шкала ресурсу.
ПОВЕРНУЛИСЬ СУДЖИМОНИ . І в них навіть є окрема сюжетна сайдквестова гілка, де буквально треба змагатись з іншими тренерами суджимонів; у Касуги навіть з'явилась професія/клас "тренер суджимонів" (щось накшталт мага). Якщо ви зараз прочитали і не можете зрозуміти про що йдеться - повірте, це краще один раз побачити, бо тут справді важко адекватно пояснити ахахахаха, проте якщо ви грали в 7му частину то трохи знаєте за них)
САЙДКВЕСТИ . Одна з причин, за що я люблю Якудзу - це дуже класні, іноді упороті сайдквести, деякі з яких наприкінці несуть дуже хорошу мораль. А деякі просто упороті. Ще за їх проходження дають цікаві предмети та інколи можливіть виклику допомоги в бою - так звані "Poundmates", механіка яка була як в 7й частині, так і присутня тут. Тобто ви проходите сайдквест якоїсь певної персони і по завершенню квеста в якості нагороди вам можуть дати таку можливість, також деякі персонажі відкриваються в якості Poundmates після проходження певного сюжетного моменту гри.
В одному з сайдквестів цієї частини є прям таки величезна відсилка до аніме Євангеліон (там буквально майже аналогічна сцена), тож думаю фанати цього аніме одразу зрозуміють її і зацінять)
Окремо можу виділити сайдквест під назвою "Let It Snow". Те, що починалось дуже незрозуміло, продовжувалось доволі комічно, а в результаті закінчилось настільки емоційно та по своєму добре - що без тіні сумніву можу сказати - це один з найкращих сайдквестів, які я бачив взагалі серед всіх частин Yakuza.
Переходимо до інших активностей та міні ігр. Тут присутні багато різного, наприклад той самий маджонг (в який я так і не допер як грати, певно треба все ж читати гайди і дивитись відео на ютубі); дартс; караоке - от що що, а з караоке в цій частині повний порядок, пісеньок завезли дайбоже, особливо у Кірю - найбільше серед всіх. Я буквально щоразу як запускав гру та стрім, то йшов в караоке і поки не проспівував всі пісні, далі нікуди не йшов :D
З більш упоротих міні-ігр - це поїздка на трамвайчику, під час якої треба фоткати напівголих збоченців (не питайте), які з'являються то тут то там. Виглядає це дуже комічно. Також на Гаваях є можливість попрацювати кур'єром з доставки їжі, шось накшталт Глово - тільки називається Crazy Eats. Знову таки, виглядає доволі весело. А, ще з попередньої 7ї частини перекочувала міні-гра про збір банок на велосипеді. Також варто згадати за міні-гру у вигляді екзамену, де даються категорії на різноманітні тематики - і треба мати як мінімум 3 з 5ти правильних відповідей, щоб пройти той чи інший тест.
Окремо можна виділити величезний шмат контенту під назвою "Острів Дондоко". Це буквально місцевий аналог Animal Crossing, тільки тут ти будуєш курорт, розвиваєш його, відкриваєш нові локації на острові. Загалом, це дуже гарна штука з своєю сюжетною лінією та кльове місце, аби відпочити від основної гри і просто почілити чи пофармити гроші.
Також тут є своєрідний тіндер (боже це окремий вид мистецтва).
Спершу, на декілька чаптерів Ічібан та Кірю знаходяться в одній групі; але після одного сюжетного моменту вони розділяються, в кожного з'являється своя група і нам по суті дають проходити одну главу за Ічібана, одну за Кірю - десь так, +- ; їх сюжет переплітається та йде майже паралельно. Але з особистих вражень, починаючи з моменту їх розділення - глави з Кірю виглядають просто на голову вище і цікавіше, ніж у Ічібана. Хоч студія і намагалась показати що Ічібан фактично є наступним головним героєм, починаючи з 7ї частини, але сюжетна лінія Кірю особисто для мене тут в рази цікавіша, більш глибока, драматична і буквально завойовує всю увагу подальшої гри. І далі такий невеличкий дисклеймер, якщо в Yakuza: Like a Dragon ви могли грати, не граючи в попередні частини та їх спін-офи, то тут ДУЖЕ БАЖАНО знати сюжет попередніх частин/спін-офів, оскільки під час проходження глав за Кірю відкривається нова механіка - коли відвідуєш різноманітні локації чи знакові місця з минулих частин і Кірю ділиться про них спогадами та відсилає нас до певної частини цієї серії. Але це ще не все, у Кірю є особистий квест, під час якого також будуть зустрічатись персонажі з попередніх частин - і якщо не грати в них, то можна не зрозуміти той чи інший контекст. Тож рекомендую ознайомитись з усіма попередніми частинами - від нульової до 7ї, а також спін-офом Like a Dragon Gaiden The Men Who Erased His Name. Повірте, воно того варте, бо кожна частина Якудзи - це буквально пік сюжетних ігр та залишить вам чудові враження
Отже, гра мені сподобалась. Окрім довгого, кльового сюжету тут є величезна кількість сайдквестів, міні ігр, в які можна залипати годинами, гарна музика (навіть є саундтреки з інших ігр від SEGA), та й фансервіс - що ще треба для відданих фанатів?) Рекомендую для ознайомлення, як цю - так і попередні частини серії Yakuza/Like a Dragon.

Що ж, це одне велике сюжетне dlc, яке відбувається як під час оригінальної гри - так і опісля фінальної битви.
Коротко про сюжет, без особливих спойлерів: під час гри, коли ми все далі проходимо по сюжету і локаціям - приходить повідомлення, що в деякій місцині (в якій ми вже були) з'явились незрозумілі ворота-портал, після чого Повелитель відправляється туди, щоб розібратись що до чого. Селяни спершу думали що це портал в рай, але як виявилось - зовсім навпаки, він веде в безодню, де (увага, далі спойлери, дивіться на власний розсуд) в кожній з 4-х безодень ми знаходимо того чи іншого героя, якого здолав Повелитель. і після кожної Безодні сюжет ДЛС все більше починає прояснятись.. В кожній новій Безодні (а їх 4, якщо не рахувати останню) свої міні-механіки та загадки, зазвичай не дуже складні; також там можна знайти унікальні форми для кузні - які дозволять викувати шолом, броню, меч, булаву та сокиру (певно найкращі в грі, під час проходження основної гри вони помітно посилюють Повелителя).
Фінал сюжету містить доволі жирний натяк на другу частину, в якій частково згадуються події що відбулись наприкінці цієї гри.
Загалом, це дуже приємна ностальгія; впевнений що ті хто колись давно проходив цю гру - залюбки пройдуть її ще раз)

Одного разу, братство з семи величних героїв вирішило покласти край тиранічного правління Повелителя Зла. Вони атакували його вежу і в результаті великої битви Повелитель був знищений. Але чи насправді все було саме так?

Гра починається через декілька років після вищеописаних подій, коли Гнарл (головний міньйон) разом з коричневими міньйонами відкриває гробницю нашого протагоніста та воскрешає його, розповідаючи що наш антигерой - новий Повелитель. Опісля, йде коротке навчання основам (яке можна пропустити) і починається основний сюжет, де нам повідомляється що ми повинні відбудувати вежу, покарати героїв та відродити володарювання темного королівства.
Тепер трохи відійдемо від сюжету і пробіжимось по основим моментам геймплею - ви, як Повелитель, командуєте міньйонами - расою своєрідних істот, які живуть у печарах та охоче чинять зло як заради себе, так і для задоволення свого Повелителя.
Існує 4 різновиди міньйонів:

1. Коричневі - найбільш чисельні, найживучіші та найсильніші у ближньому бою
   
2. Червоні - спеціалісти з далекобійних атаках, мають імунітет до вогню, але водночас дуже слабкі в ближньому бою
   
3. Зелені - спеціалісти з маскування, скрадання, отрут та вбивств; мають імунітет до отрут
   
4. Сині - лікувальники, шамани, які атакують магією, вміють воскрешати інших міньйонів та єдині, хто вміє плавати

Кожний різновид міньйонів (окрім коричневих, які будуть з нами з самого початку) ми будемо знаходити по ходу проходження основного сюжету.
Однак, і сам Повелитель також не "беззахисний" без своїх слуг - він має доволі сильну зброю (яку можна покращувати та крафтити) і магію, яку знаходить під час своєї "темної" подорожі.
За сюжет не буду детально розписувати, скажу лише що він доволі цікавий, з елементами гумору. Ну і в фіналі розкривається доволі неочікуваний поворот.
Гра має сюжетне DLC, під назвою Overlord: Rising Hell, яке доповнює основну історію та робить пряму підводку до другої частини гри.
Особисто мені гра дуже сподобалась, оскільки грав в неї ще дуже давно і тепер це така собі "приємна ностальгія".
Що ще можу виділити - гарний саундтрек, цікаві дизайни ворогів/босів (до речі, кожен з Семи Героїв, які виступають в якості наших ворогів, є відсилкою і уособленням одного з семи смертних гріхів. Дуже просто здогадатись, хто - якого саме)
Загалом, рекомендую ✔

Отже, що це - продовження чи римейк? Це скоріше доповнення оригінальної історії, в яке можна грати навіть якщо не грали в оригінальний Class of '09 (хоча я дуже рекомендую пограти в нього теж, оскільки тоді будете знати більше про персонажів, їх характери і тд).

Як і оригінальний Class of '09, The Re-Up наповнений комедійними моментами та дуже частим чорним гумором.
Але, як на мене, є одна вагома відмінність - характер Ніколь, тут він фактично стає хаотично-злим (дивлячись на всі варіанти подій та фіналів); в попередній грі завдяки більшій варіативності можна було піти по шляху максимально схожому на щось накшталт нейтрально-злої Ніколь (варто пам'ятати що це все ж не "типова" візуальна новела чи симулятор побачень - це, як написано в описі, в першу чергу симулятор відмов , тому й показує що бути паїнькою чи намагатись всім догодити - не варіант).

Гра має 7 фіналів і один епілог, який відкривається після того, як ви закінчите гру на всі фінали; як і в попередній грі, після кожного проходження на новий фінал - в головному меню з'являється телефон, на яке приходить смс, зміст якого трохи більше розкриває та доповнює лор того чи іншого ендінгу.
Щодо фіналів, як на мене вони тут більш...жорсткі. Лише два можу виділити як +- норм.
Враховуючи скільки хріні відбувалось в житті в Ніколь, то не дивуюсь її поведінці та гострим реплікам в багатьох моментах. Але інколи навіть її подруга, Джека, реагує на це в стилі "ееемм, Ніколь, ну тут ти вже прям конкретно так перегибаєш".

Проте, Ніколь - це Ніколь; з моменту знайомства з цими іграми вона безумовно стала однією з моїх улюблених персонажок в іграх.
Що ще обов'язково треба відмітити - так це офігенно чудову, шикарну озвучку, вона просто на якомусь нереально крутому рівні.

Чи сподобалось мені? Абсолютно. Залюбки повертатимусь до цієї частини й оригіналу; а також з нетерпінням чекаю гру, де протагоністкою буде вже Джека.
Якщо ви хочете пограти в дуже нетипову візуальну новелу з чорним гумором, доволі гострими моментами і дуже крутою озвучкою - то Class of '09: The Re-Up та звичайний Class of '09 - саме те що вам треба
10/10

Візуальні новели - доволі популярний жанр, який налічує дуже багато різноманітних ігр, як хороших, так і не дуже. Але в нашому випадку підходить фраза "шукав мідь, а знайшов золото".
Отже, коротко і по максимуму без спойлерів: гра має цікавий сюжет з елементами сатири, чорного гумору й водночас доволі гострих моментів. Характер і розкриття Ніколь (нашої протагоністки) починається одразу з передмови і продовжується в самій грі; фактично всі основні персонажі розкриваються все більше з кожним проходженням.
У грі 15 різноманітних фіналів та один епілог, який стає доступним після проходження гри на всі фінали. (btw, після кожного нового фіналу в головному меню з'являється нове "смс", яке доповнює лор того чи іншого ендінгу)
Варто також пам'ятати, що це все ж симулятор відмов, тому - спойлер - більш адекватні фінали будуть саме в такому стилі проходження. Інші ж - в кращому випадку нейтральні, в гіршому - зовсім погані . Але, як вже казав, для відкриття епілогу треба відкрити всі 15 фіналів.
Ще з однозначних плюсів гри - це повна озвучка, на відміну від багатьох інших візуальних новел.
Ну і під завершення - Ніколь просто топ, її діалоги і варіанти відповідей це окремий шедевр
10/10