Вітаю всіх, хто читають дану рецензію! Повністю пройшов гру на всі досягнення і хочу відмітити що позитивні, що негативні аспекти даної вкрай специфічної гри.


Графіка оформлена в старому піксельному стилі, що в олдскульних ґеймерів має викликати навіть сльозу ностальгії, і вона навіть досить приємна на око. В грі є цикл зміни дня і ночі, що супроводжується рухом тіні з заходу на схід і навпаки. Об'єкти досить об'ємні та мають фізику незважаючи на піксельність.


До музики жодних претензій. Вона цілком підходить під атмосферу кожної локації та регіону та підкреслює їх колорит.


Локацїі одноманітні і малооздоблені. Відрізняються лише головними об'єктами на них та квестовими персонажами.


В грі є мапи різних регіонів, які мають однакову площу, і які здавалось би можна було досліджувати, але сенс є лише у знаходженні самих локацій, оскільки після кожного наступного розділу гри, окрім трьох фінальних мапи всіх регіонів анулюються і навіть самі локації якимось невідомим жодній науці чином просто переміщаються в інші кути мапи. Також в грі є такий вид транспорту, як зіплайн, яким можна прокататися, полагодивши зіп-станцію, але в цьому немає абсолютно ніякого сенсу, оскільки через переміщення локацій станції вимикаються і їх потрібно активовувати заново, а також в ході сюжету з часом з'являється функція дрону-таксі, на якому можна миттєво переміститися до іншої локації. Головна механіка гри - ремонт різних речей, для якого потрібні різноманітні підручні засоби, які можна обміняти в торговця чи знайти в піратських сховках, але це можна робити не більше 10 разів, оскільки тоді прибудуть пірати і вкрадуть якийсь з предметів, але цей лічильник можна обнулити сном чи радіо, те ж саме з ремонтом усілякої техніки місцевих NPC ботів (ботів буквально до речі), за що дають якийсь з предметів, але далеко не кожен має якесь застосування. Деякі з них взагалі не мають жодної користі, і їх абсолютно ніде застосовувати, та й постійно лутати всі сховки немає жодного сенсу, оскільки предметів можна накопичити стільки, що їх всіх до кінця гри вистачить спокійно. При чому ремонт теж обмежений лімітом, і якщо поремонтувати техніку шістьом ботам, то прибудуть вже не пірати, а місцевий орден, який за з їх погляду "неналежний ремонт" заберуть у нас якийсь з підручних інструментів. Хоча напевне досить справедливо чому ремонт в цій грі виглядає як якийсь крінж. Тут ми буквально ремонтуємо техніку, натискаючи на кнопки з потрібними назвами, даємо панелям подивитися на потрібний колір, спробувати потрібний смак чи понюхати потрібний запах. А деякі зламані частини лагодяться пластиром чи поштовою маркою, є навіть ємності, які потрібно залити оцтом чи панелі, на які потрібно покласти шмат металу, банан, яблуко чи авокадо. Чи не здається ремонт в цій грі чимось дивним, радше схожим на якийсь сон? Хоча... Ми в кінці зрозуміємо чому так. Діалоги з персонажами виглядають також досить одноманітно і які б варіанти діалогу ми не обирали, все одно гра змусить обрати той єдиний, що потрібен для подальшого просування в сюжетній лінії. З незвичного є хіба механіка діалогу під час прийому якоїсь їжі, яку видають за талон якщо що це не СеРСеР тут, всього лиш планета Карамель , і то ці діалоги потрібні лише щоб знайти потрібний предмет чи локацію і просунутися далі основним сюжетом.


Сюжет не зможу детально описати через ліміт на текст в рецензії, але кінцівка руйнує весь його сенс та враження від гри після її проходженя. Персонажі прописані досить адекватно та й жартують вони дотепно, єдине від чого нудно, так це від одноманітного збору частин Джамботів та активацій супутників, але сам сюжет залишає інтригу, яка в кінці просто залишає розчарування.


Все ж гру можна було б назвати цікавою, якби не одноманітний, репетативний ігролад, який викликає бажання кинути гру, ілюзія відкритого світу, якого в грі насправді немає. Купа предметів, які не мають застосування ніде в грі та нелогічний хід сюжету, який в кінці не має жодного сенсу. Персонажі на диво прописані добре, та й діалоги далеко не нудні і навіть жарти виглядають дотепними, але фінал гри руйнує всі враження від проходження гри, і виглядає вкрай нелогічним на фоні всієї картини. Автору можна дати повагу за старання, але критики тут на жаль вийшло більше, оскільки гра виглядає ніби недопрацьованою хоч і не технічно, але однозначно з точки зору ігроладу та сюжету.

Дякую всім, хто прочитали дану рецензію і сподіваюся ви зрозумієте всі перелічені причини критики даної гри!

Вирішив зіграти в цю гру поки була акція, де можна було ще й зіграти за вихідні. Гра насправді чудова, шкода що я її ще не придбав повноцінно. Ґеймплей короткий, але драйвовий, особливо унікальна механіка, де час рухається лише тоді, коли ти сам рухаєшся. Після проходження сюжетного режиму відкриваються різні ігрові режими. Але спочатку про сюжет. Сюжет, якщо його можна саме так назвати досить сюрреалістичний. Друг головного героя, про ім'я й біографію якого нічого не відомо, пропонує зіграти в незвичну гру SUPERHOT, він надсилає головному героєві файли, той їх встановлює і гра починається.

УВАГА, далі можуть бути спойлери, не рекомендую читати до того, як самі не пройдете дану гру. Йому потрібно просто перемагати недругів на коротких рівнях, але він надто захоплюється грою і дуже хоче побачити що буде в кінці, і гра далі починає просто ламатись і робити дивні речі, навіть відверто знущаючись з гравця, деколи прямо вимагаючи закрити гру.

А тепер нарешті про ігрові режими:

Katanaonly - в цьому режимі ви маєте пройти всі 25 рівнів лише з катаною. Ви можете її видати, різати нею кулі, але ви маєте її надійно тримати щоб її не знищили кулі чи її не підібрав недруг, оскільки ви не зможете атакувати кулаками чи підбирати все решту окрім катани. При використанні здібності hotswitch ви повинні перед цим кинути катану, щоб в тілі противника далі підібрати її, аби далі нарізати ворогів навпіл.

AD2013 - судячи з назви ґеймплей постає в сетингу ранньої версії гри 2013 р. В цьому режимі ми маємо відповідні текстури на всіх рівнях, вороги знищуються одним ударом кулака, не можна використовувати холодну зброю та навколишні предмети і ґеймплей загалом дещо спрощений порівняно з оригіналом.

Ghost - здібність hotswitch доступна гравцю зі старту, все навколо червоного кольору, а противники світяться білим світлом, ворогів можна вбивати лише кулаками з одного удару і не можна використовувати зброю і взагалі підбирати предмети

Fullstop - час повністю зупиняється, коли ти стоїш, кулі летять швидше і кожна зброя, котру ти підбираєш має лиш один патрон

Throwing - режим, де ти можеш вбивати ворогів будь якими предметами, котрі ти кинеш в нього. Зі зброї стріляти не можна, її також можна лише кидати. Вбити ворога можна лише з 5 ударів кулаками.

Hotswitch - судячи з назви просто стандартний режим, але дана здібність доступна одразу зі старту.

Barehands - дуже складний режим, де ти можеш вбивати ворогів лише голими руками. Зброю підбирати не можна.

Speedrun - в цьому режимі нараховується час проходження рівнів, і ви можете ставити власні рекорди. Для червоного результату ви повинні вкластись у відповідні часові рамки. Час нараховується лише коли гравець рухається.

Speedrunrt - все те саме, що й в Speedrun, але ігровий час нараховується в реальному часі.

Hardmode - час йде швидше, кулі летять швидше, вороги після оглушення швидше приходять до тями, голими руками можна вбити лише з 5 ударів.

Impossible - Hardmode, але зброя має лиш по 1 патрону.

Norestart - ти маєш лиш один шанс пройти режим до кінця. Якщо помираєш, доведеться починати з 1 рівня.

Що можу сказати на останок, гра дійсно непогана з унікальним драйвовим ґеймплеєм, з унікальною механікою плину часу та цікавим сюжетом, тож РЕКОМЕНДУЮ.

Гра насправді досить цікава. Основна частина хоч і виглядає дещо недовершеною, але загалом я б не назвав її сюжет геть поганим. Гра коротка, це не + і не -, але такий персонаж, як Доктор К дуже бідно був прописаний в основній грі, всього декілька сцен і його мотиви важко було зрозуміти. Пуро ж вийшов просто типовим компаньйоном, з яким треба налагоджувати в ході гри стосунки, не більше не менше. Сюжет базується на тому, що людство почало видобували ресурси в Антарктиці і з одного з айсбергів вийшов на волю давній вірус, який зачіпає лиш людей і проти якого нема ради. Він проходить через океани і врешті решт знищує більшу частину людства. Єдиний вихід - змінити ДНК людини, аби запобігти подальшому вимиранню людства, був збудований цілий науковий косплекс, але агресивний натовп влаштував заворушення, він більше не міг чекати і зразки вийшли на волю. Один доктор ввів зразок під кодовою назвою К і пройшов "трансфурмацію". Комплекс перейшов на самозабезпечення, під яким він був цілих 5 років, поки головний герой не прокинувся і не вийшов з камери, це передісторія гри. Подальшу інформацію про типи латексу та теорії щодо основних персонажів я не маю бажання писати в цій рецензії. Кінцівок всього 5 і вони є геть різними за результатами, розповідати про них не буду, краще самі пройдіть чи подивіться чиєсь проходження

В Changed-Special, яка зараз фактично випущена в ранньому доступі і є неповною версією гри, яка повинна ідейно бути покращеною версією основної гри, ситуація не те щоб значно сильніше покращилася з Доктором, там він радше мені суб'єктивно нагадує Пилу з однойменних фільмів, який завжди перед жертвою представляється на телеекранах, розміщених ледь не в кожній кімнаті, хоча Док вимагає головного героя просто здатись одному з латексних створінь, мовляв то лиш на його ж благо і на благо тих, хто пережили страшний вірус і лиш чекають нагоди вилізти з бункерів, бо ГГ є "загрозою" і взагалі ми не виживемо назовні якщо виберемось з комплексу. Пуро в Special версії також поповнився більшою кількістю різноманітних сцен і навіть однією курйозною.

Але все ж Special версія обривається після проходу в вентиляцію, подальший ґеймплей доступний лише якщо донатити розробнику на патреон і вам будуть доступні ще окремі рівні прямо під час розробки, бо як я вище казав Changed-Special - це ранній доступ, який ще досі в розробці. Я б поставив грі десь 4/5. Гра дійсно вийшла непоганою і стала особливо популярною якщо не культовою серед фурі ком'юніті. Її часто називають просто фетишною через те, що всі ґейм овери - це сценки, де ГГ поглинає латекс або кристал і перетворює його в антропоморфне створіння, ще й пригнічуючи його свідомість, різноманіття яких лиш збільшилось в Special версії, але якщо зосередитись лиш на сюжеті та лорі, то жодних крайніх претензій тут не пред'явиш, розробник DragonSnow разом з композитором Shizi дійсно старались над грою і працюють над нею далі. Сподіваюсь колись побачити повноцінний реліз Special версії гри Changed, а так я радше поставлю "рекомендую" і сподіваюсь на подальший розвиток проєктів від автора даної гри.

Бажаю добра й миру над головою всім, хто читав дану рецензію! (і також вірмо в ЗСУ)