🔞 ADULT: Profiles/ - Uncensored 2025

Давно я не додавала нічого в улюблене. І давно я не бачила продовження, яке б мені сподобалося більше, ніж оригінальна гра. Я не скажу, що перша частина була гіршою. Вона була іншою. В неї свій особливий колорит. Друга ж частина схожа і відмінна від неї одночасно. Ми так само граємо за арагамі – потойбічну істоту, яка має містичну здатність маніпулювати тінями; тільки тепер це не просто дух помсти, а представник загадкового народу, ураженого невідомим прокляттям. За сюжетом ми маємо з’ясувати, звідки це прокляття взялося, та врятувати себе й інших арагамі від страшної долі: перетворитися на дику, позбавлену власної волі істоту, яка ладна знищити всіх навколо себе.
Так само як і перша частина, це все ще стелс, хіба що інструментарій виконання завдань став більшим. Дещо, на кшталт невидимості чи тіньового дракона, лишилося ще з першої частини; дещо нове: кілька здібностей на відновлення здоров’я; маскування, яке може чудово замінити невидимість; димові бомби, сюрикени, різноманітні кунаї та отруєні дротики… Але найсуттєвішою відмінністю від першої частини є можливість вступити у двобій із супротивником, не ризикуючи бути одразу вбитим. Також тепер ми менше залежимо від перебування у тіні: якщо раніше тіньова енергія, якої потребували всі потойбічні здібності, швидко вичерпувалася на світлі, то тепер перебування на призахідному сонечку чи коло запаленої лампи не є проблемою. Виняток, якщо ви граєте на класичному режимі. До речі, мені він був найбільше до вподоби. Особисто на мою думку, саме у класичному режимі персонаж здатен рухатися легко і вільно, а найважливіше – безшумно, як і належить тіні. Проте натомість ви стаєте надто вразливими для ворожих атак. Один удар, можливо, ви витримаєте, але другий буде фатальним, якщо вам не стане спритності вивернутися зі скрутної ситуації.
У оглядах, які я читала до знайомства з грою, дехто ганить «Aragami 2» за те, що доводиться проходити локації повторно. Проте я не знудилась і ось чому: великі локації розбиті на менші. Спочатку ви знайомитеся з ними, а потім комбінація доступних зон змінюється; також змінюється мета вашої місії, кількість та особливості ворогів, їхнє розташування та умови виконання місій: від «проходь, як хочеш» до «вбий всіх» або «не чіпай нікого». Коли перший раз знайомишся з ігровою зоною – це одні відчуття; коли потрапляєш вдруге і вже знаєш розташування будівель та затишних куточків – зовсім інше, і тут найважливіше не піддаватися оманливій впевненості, бо саме там, де не чекаєш, тебе може спіткати халепа. Тож не раджу втрачати пильності.
Я пройшла гру двічі: в одиночному режимі та в кооперативі. Мабуть, це єдина раз, коли я видаляла гру з відчуттям повного задоволення від неї: я не «переграла» і мені не було замало. Також це саме та гра, коли однакову насолоду отримуєш і він одиночного режиму, і від кооперативу.
Якщо коротко підсумувати мої враження: так, вона того варта. І так, я це люблю