Попри купу негативних відгуків, можу сказати, що початок гри мені сподобався. Як і в першій частині, можна провести пів життя в редакторі персонажа, бо налаштувань тут купа. Звісно, гра тільки вийшла (в ранньому доступі), і навіть в ньому є купа багів.

На головному екрані і при старті нової гри нас вітає атмосферна музика, і вона нагадує музику в першій частині. Це мені дуже сподобалось, бо таким чином в мені викликали купу емоцій. Я поки не знаю, про що буде ця частина, та сподіваюсь, що вона не поступиться в плані сюжета попередній.

По оптимізації: у мене все працює плавно і адекватно, але, схоже, що на слабших компах є певні проблеми.

Бойовка виглядає цікавою, та треба звикати до цих нововведень з щитами від союзників, бо не завжди відсутність хп значить, що персонаж зараз помре.

Неприємним фактом для мене стала відсутність коопу. Гадаю, що це одна з найкращих фіч минулої частини, та без нього гра втратить частину своєї атмосфери. Бо з друзями завжди цікавіше проходити. І це дивне рішення, бо наче нам підкинули кастрований стандартний Code Vein.

Поки що нічого супер поганого не побачила. Цінник кусається, тому краще купляти по знижці і коли пофіксять всі проблеми.
Ще б додали українську локалізацію - було б чудово.

Upd: цікаво, чому якийсь геній придумав зробити кнопку взаємодії і скіпу фраз від нпц на одну кнопку, а інші його не зупинили. І в налаштуваннях можна змінити на іншу кнопку, але вона так само буде працювати для двох кейсів. Це виглядає максимально непродуманим.

Не можу передати, наскільки я здивована тим, яка атмосферна, пропрацьована та цікава ця гра. Коли купляла, гадала, що вона не займе в мене більше 5 годин часу, і то з перервами в кращому випадку, а в гіршому буде відкладена до кращих часів, коли буде натхнення в таке пограти. Та до такого я точно не була готова.
Tiny bookshop буквально поглинула мене. За два дні я награла 19 годин, та зі здивуванням дивилась на годинник: "А що, коли встигло пройти стільки часу???". Насправді, давно не захоплювалась аж настільки грою. Дуже затишною, теплою, у якої не так багато шанувальників, грою. Та в моїх очах вона вже сміливо претендує на гру року.
Тут тисяча книжок, та можливо навіть більше. Але вже здається, що це замало, хочеться ще. Хочеться бачити свої улюблені книги, яких в грі ще, на жаль, нема. І ще більше української літератури та манги. Так-так, вони тут є і багато! Приємно знайомитися з анотаціями незнайомих мені книжок та знаходити знайомі. Хоч я і не назвала б себе великим книголюбом, та радити покупцям книжки було приємно. Наче робиш щось тепле й одночасно важливе.
Також тут є своєрідні завдання. Та в більшості вони виправдані і є частиною якоїсь історії - цікавої історії. Також можна обставити свою книгарню так, як хочеш. Подобаються рослини? Роби ботанічний сад навкруги. Тварини? То тут і собака є, і кицька (можливо ще є, та я ще не дійшла). Поціновувач жахів? То і для таких тут багато декору. Але декор впливає на шанс продажу відповідного жанру, що логічно.
Ігровий календар перенасичений подіями - сумно не стане і нудьговати не доведеться.
Моя порада всім, навіть не фанатам книжок, - спробуйте цю гру. Вона точно залишить теплий слід в вашому серці.
І окремо дякую розробникам за українську локалізацію і відсутність росіянського сміття в ній.

Для мене, на диво, ця гра виявилася нудною та трохи бісячою.
Перш за все, мені хотілося б побачити адекватного чоловічого персонажа при цьому не мертвого. Таких в грі взагалі нема. Тут чи маніяки, чи абузери, душевнохворі, чи просто додіки. Навіть головного героя не сприймала адекватно - він буквально вибісив мене тим, що почав нити після кількох зіграних годин. А ще більше тим, що чувак просто каблук своєї жіночки, і на її фоні виглядає як хом'ячок проти гіганта.
Зате жінки тут - обирай яку хочеш. Це якщо не почне нудити на десятій годині гри від тотального матріархату. В грі навіть деякі жінки закохуються в жінок, бо, як ми вже зрозуміли раніше, нормальних чоловіків тут нема чи вони мертві.
Вже на 15 годині гри я втомилась в неї грати. Якщо спочатку гра вражала своєю атмосферою, графікою, бойовкою, то після відкриття мапи на 20% вона почала мене вже дратувати одноманітними додатковими завданнями, спавном одних й тих самих ворогів на галявинах (яких ще і скіпнути не можна, коли проходиш це місце вдруге!), а ще більше - що заставляла повертатись в одні й ті самі локації, щоб зробити черговий непотрібний квест чи відкрити прохід, який нас з самого початку не навчили відкривати (до речі, не всі з них відображаються на мапі, тож це було дуже захоплююче(ні), пригадувати, де я ще бачила такі стіни). Як на мене це - розтягування часу, і задоволення від цього процесу я не отримала. Ба більше - я вичіщаю усі локації під чисту, там не лишається нічого, чого б не торкнулась моя лапка. Але звісно чергове завдання мене заслало в ту саму локацію в п'ятий раз, щоб я принесла квіточку, яких в моїй сумці вже більше 100. Дуже логічно.
Бойовка спочатку здавалась крутезною. Але потім все почало зводитись до натискання на автоматі двох кнопок. Хотілося б різномаїття якогось, бо прокачка скіллів - це просто пасівки, і нічого нового ти не отримуєш.
В грі є і свої плюси: вона дійсно гарно виглядає, дуже атмосферна, деякі історії змушують задуматись. Але для мене це все.
Ця гра захопила мене в перші 10 годин, але потім я вже догравала, сподіваючись, що знайду те, що дозволить мені не шкодувати про витрачений час. Не знайшла; і я видихнула, коли нарешті її закінчила. Ще один раз проходити не буду. До того ж, тут нема української локалізації, а це важливо для таких ігор, де треба уважно шукати кожну дрібничку, бо ти виконуєш роль судді.

Коли купляла цю гру, то багато від неї не очікувала. Думала, що нічого нового, просто буде цікаво провести свій час. Але я помилялась.

Clair Obscur: Expedition 33 підкорила моє серце з перших хвилин гри. Мені дуже сподобалось оточення: навколишній світ пропрацьований до дрібнички, кольори підібрані ідеальні, дизайн персонажів - просто вау. Катсцени приємно дивитись, наче це фільм. Кожна локація відрізняється від попередньої, як дизайном, так і ворогами (але друге - не завжди). Однак в грі дуже багато різних видів ворогів, тому проходити їх буде цікаво.
Музика - чудова, вона додає потрібної атмосфери, виводить на емоції. Одразу видно, що гру робили з любов'ю.
Я не фанат Souls-like ігор, тому дуже рада, що додали легесеньку складність. Сповіщення про те, що можна на ній пройти гру без ухилення і парирування, трохи мене розслабило, але чесно скажу, що це не так. Навіть на цій складності треба постаратися - в середині гри я вже майстерно парирувала та ухилялась від ударів кожного ворога, бо без цього нікуди. Так що легкого шляху тут нема :)
Бої реально цікаві та гарні. Треба думати наперед, запам'ятовувати паттерни ворогів. Кожна навичка виглядає вражаюче - ніби витвір мистецтва. На них хочеться дивитись знову і знову. Так саме і з ворогами.
Сюжет - це щось з чимось. Це неперевершено. Гра дивувала мене постійно, при чому настільки, що іноді навіть не знала, що сказати. Сама подача сюжету - для мене - дуже нестандартна, та цим цікава. Щоб перепочити після чергового неочікуваного сюжетного повороту - я чисто заходила побитися з ворогами в якусь локацію. Треба було переварити все те, що відбулося, бо таке передбачити було неможливо.
Трохи не сподобався баланс стихій. Вогонь - імба, багато піктосів, навичок розраховані на те, що ворог горить. І жодної - що ворог під впливом льоду, блискавки тощо. Також вогонь і дамажить найбільше, а ворогів з резістом до вогню занадто мало. Навіть для тих ворогів, що змінюють стихію з льоду на вогонь і назад під час бою вистачить одного Тайфуна від Люне і вогонь одразу стане перевагою.
Гра мені дуже сподобалась. Її цікаво досліджувати, насолоджуватись сюжетом, наповнюючись великим спектром емоцій. Всі персонажі - унікальні та заставляють цікавитись, розгадувати кожного.
Мінус - відсутність української локалізації. Але сама по собі гра - неймовірна.

Я насолоджувалась кожною хвилиною, що провела в ній. Вона абсолютно повністю вартує своїх грошей, навіть приємно було придбати Deluxe Edition, яке майже нічого не дає, але так можна підтримати розробників. Хотілося б, щоб таких ігор ставало тільки більше.

UPD: Тепер ще й українську локалізацію завезуть. Взагалі не бачу в цій грі мінусів.

На зараз я пройшла лише пролог, але цього мені повністю вистачило, щоб оцінити цей світ та історію.
З самого початку гра мені здалася знайомою - вона дуже нагадує Скайрім. Але якщо це Скайрім, то він в дарк фентезі. Все навколо похмуре, криваве, мертве, божевільне.
Сама історія починає чіпляти, як тільки виходиш з камери. За основу сюжету взята легенда про короля Артура, але і тут вона показана в темних тонах. Весь світ накрила червона чума - і ви маєте розібратися в причинах. Одразу в нас з'являться "два табори", і я так розумію, що в кінці треба буде обрати одну з сторін.
Буду чекати, коли гра вийде повністю - щоб насолодитися нею за раз. Мені дуже сподобалось і всім раджу спробувати. З мінусів - відсутність української локалізації та гра має трохи старий вигляд, ніби граєш в щось часів Облівіона. Але незважаючи на це - вона причаровує до себе.


Після проходження гри я впевнилась, що не помилилася з першою оцінкою. Сама історія мені була доволі цікавою, кожен з сюжетних виборів мав свої плюси і мінуси і часто доводилось вагатися перед прийняттям рішень.
Світ дуже гарний і різноманітний. Тут є все – від закривавлених храмів до залитих сонцем полів. Та навіть вночі світ забарвлюється в золоті кольори, що тільки додає атмосфери! І це я мовчу про те, як змінюються вороги саме на цей період (цікаво було спостерігати, що відбувалось з людьми не в містах).
Музика – окремий витвір мистецтва. Вона підібрана ідеально до кожної ситуації, часто торкається серця та підіймає бойовий дух.
Видно, що в гру вклали душу. Багато відсилок, смішних ситуацій та несподіваного розвитку подій.
Тут багато видів зброї, магії та броні. Особливо мене порадували магічні мечі, але шкода, що одноручних всього дві штуки і, здається, ще дві дворучних зброї іншого виду. Луки є, кинджали також. Пройти гру через стелс можна, але буде важко в пролозі, першому та частково другому актах, бо боси мають катсцени, після яких вони одразу бачать гравця. Можна використовувати саммонів, щоб відволікати ворога, поки робите свої брудні справи, але тут є кілька мінусів – закляття з сильними саммонами починають з’являтися лише з другого акту та обов’язково для них треба вкидати до 15 очків статів в духовність, що може трохи дратувати, якщо грати через стандартного воїна/ассасіна без магії. Та без цього ваші прикликані істоти будуть розлітатися від двох ударів. Але найбільш проблема – це оптимізація цих саммонів. Просто подивіться на свого саммона – і ваша відеокарта вже кричіть від болю. А якщо їх декілька, то взагалі насолода. Тож власникам слабких ПК раджу просто забути про них.
Щодо непотрібних статів – це також стосується броні та зброї. Іноді потрібен такий стат на речі, що сам дивуєшся, нащо він там. Наприклад, стійкість на луках – я б’юся в дальньому бою і доджу удари, стійкість мені не потрібна. Але без вкинутих очків в цей стат просто не зможеш нормально користуватись цим луком. З бронею те саме.
Деякі локації просто жахливо оптимізовані. Може бути маленька печера – але в ній навіть на потужних ПК буде лагати. А в великих замках все чудово. Тож розробникам ще треба попрацювати над цією проблемою.
На початку кожного акту (їх в грі 3), здається, що вже годі проходити, гра затягнута, давайте кінцівку скоріше. Але потім ти поринаєш в сюжет та проблеми людей в новому акті і вже хочеш, щоб гра ніколи не скінчувалась. При цьому, мені подобається, що фінал швидко проходиться. Це не велика локація для проходження на 4+ години, а декілька маленьких, що проходяться за пару хвилин кожна. І при цьому всі відрізняються одна від одної своїми видами!
Ця гра однозначно була створена з любов’ю. Звісно, це все ще ранній доступ та проблем ще багато, але вона для мене вже стала одним з найкращих проєктів, в які я грала. Люблю цю гру і її погляд на історію, змінену, доповнену, але від цього лише цікавішу. Однозначно раджу.

Одразу дам відповідь - ні. Скоріше трохи недорозвинута дитина Скайріму.
Для мене ця гра виглядає як коктейль з інших ігор:
- По історії і взаємодії з компаньйонами: Dragon Age
- По наповненню світа та геймплею: Skyrim + Hogwarts Legacy + Dragon's Dogma
Але це ті ігри, які мені дуже припали до душі, тож і ця гра мені сподобалась. Звісно, що в неї є свої плюси та мінуси.

З плюсів:
- Як на мене доволі цікавий основний сюжетний квест, який змушує думати не лише про себе, а про весь навколишній світ. Серед звичайних сайд квестів також є доволі цікаві, які заставляють задуматись над тим, як діяти далі.
І взагалі, усю гру я несвідомо, а потім вже свідомо проводила паралель з нашою реальністю. Бо ми маємо те саме - країну, яка прийшла "звільняти" іншу, хоча ніхто про це не просив, а по суті вона є завойовником земель. А також є люди, які готові здатися без бою, лише б їх не чіпали, бо "ніхто не помре". А те, що це загрожує тиранією для нащадків - їм все одно, вони про це не думають.
- Усі регіони надзвичайно гарні - природа, архітектура та навіть деякі вороги дуже приємні для очей. Мені дуже сподобалась краса та атмосфера цієї грі. Кожна нова велика локація - унікальна, і відрізняється від інших своїм ландшафтом. Єдине що в грі нема дощу, а було б цікаво побачити світ під час такої погоди.
- Система прокачки та зброя: не треба бути тільки чистим магом чи воїном, в грі дуже багато можливостей зробити свій власний клас. Можна прокачувати скілли будь-якої гілки та носити будь-яку броню та зброю. Зброю можна змінювати посеред бою - лише поставити два комплекту в кожну руку і швидко переключатися між нею.
- Є можливість скинути речі з сумки в табір. Це дуже сильно допомагає, бо не доводиться бігати з повною сумкою. Також можна розбирати предмети так само в сумці. До речі, матеріали, їжа та зілля нічого не важать. Можна сміло колекціонувати все, що бачиш!
- Це може і дивний плюс, але мені дуже сподобалась вода в цій грі. То, як персонаж плаває, як стрибає в неї - я просто отримувала задоволення щоразу, коли її бачила.
- В грі є головоломки, але вони не складні. Частинки тотему не проблематично шукати, по картам скарбів не важко орієнтуватись (але є одна, яка зламає вам мозок).
- Сподобалась кастомізація персонажа. Багато варіантів зовнішності та можна обрати будь-який колір з палітри всіх кольорів для волосся/очей.

З мінусів:
- Монстри спавняться з повітря посеред битви. Вбиваєш одну пачку - з'являється нова, наче її хтось викликав.
- Можна стрибнути в воду з будь-якої гори, щоб не розбитися, але це не працює в місті Thirdborn. При спробі зістрибнути в воду у порту - персонаж вмирає (шкода, бо дуже хотілося попасти до моряків)
Також є багато "невидимих стін", ти кудись лізеш, робиш це півгодини, врешті залазиш, щоб зустрітися з бар'єром.
- Можна прокачати дальність стрільби, але якщо стріляєш задалеко і при цьому попадаєш в противника, то він не дамажиться і не вмирає. Не знаю, як це працює, але якщо удари накладають дебафф по типу піджогу, то ціль може вмерти від нього.
- Деякі шмотки взагалі не працюють, якщо грати на клавіатурі з мишею. В мого персонажа були черевики, які мали б регенити хп, коли повільно рухаєшся, так от нема такої кнопки, яка б відповідала за це, тому і чоботи були продані майже одразу.
- Забагато толерантності, ніби я граю в Dragon Age Veilguard, але в принципі я була попереджена про це тегом на сторінці гри в крамниці. І при тому, що тут так багато таких приколів, до жіночого персонажа ставляться як до чоловіка. Нащо тоді давати при створенні персонажа вибір займенників, якщо це ні на що не впливає. У мене був вибір: створювати дівчину чи чоловіка, але гра по сюжету заб'є на це. Але мій персонаж звертався до інших персонажів таким чином, як вони себе ідентифікують, а ось до мого персонажа ставились інакше. Виходить, головний герой - терпіла, додайте ще 100 представників лгбт в гру, ніж нормально пропишіть всі діалоги про головного героя)
- Можна одночасно ходити лише з двома компаньйонами. Але ви не будете їх обирати за їх характером - якщо ви хочете все лутати, то берете Яцлі та Маріуса, якщо ви орієнтуєтесь лише на бійки - Кая та Джатту.
- Провали в текстури. Спочатку я думала, що це я лізу, куди не слід (застрибую туди, куди б ніхто не здогадався застрибувати - і там нічого нема), але ні, вже в останньому регіоні я провалювалась в текстури і вмирала через це просто коли бігла по стежці.
- Часті краші: Fatal Error бачила частіше, ніж встигала про них подумати.
- Нема української локалізації. В цій грі це суттєвий мінус, бо навіть до сайд квестів треба підходити з розумом і обирати обережно.

Чесно скажу - гра своїх грошей не коштує. Ближче до середини гри починає набридати. Раджу не купляти за фулл прайс, а почекати знижки і вже потім брати і ні про що не шкодувати. Мені гра сподобалась, але не настільки, щоб проходити її ще раз. Принаймні, не в найближчі роки.