Гедеон Святополк
Currently Offline
Ні, не русак, але русин
СЛОВО О ПЛЪКУ ИГОРЕВЂ (1185)

Брáтіе и дружи́но! Лýце жъ бы потя́ту бы́ти, нéже полонéну бы́ти.
А вся́демъ, брáтіе, на свои́ бр́ъзыя кóмони да позри́мъ си́него Дóну».
Спáла кня́зю ýмь похóти — и жáлость ему̀ знамéніе заступи́ искуси́ти Дóну вели́каго.
Хощý бо, — речé, — кóпіе приломи́ти конéць пóля Половéцкаго; съ вáми, рýсици,
хощý главý свою̀ приложи́ти, а лю̀бо испи́ти шéломомь Дóну!

ДУМА ПАНА ГЕТМАНА МАЗЕПЫ, ВЪ КОТОРОЙ ЗНАЧНОЕ ПРОТИВЪ ДЕРЖАВЫ ВЕЛИКАГО ГОСУДАРЯ ОКАЗУЕТСЯ ПРОТИВЛЕНІЕ (1698)

Всѣ покою щире прагнуть,
А не въ еденъ гужъ тягнуть,

Той на право, той на лѣво,
А все братя, тото диво!
Не машъ, любви не машъ згоды
Отъ Жовтои взявши Воды;
Презъ незгоду всѣ пропали,
Сами себе звоевали.
Ей, братища, пора знати,
Що не всѣмъ намъ пановати,
Не всѣмъ дано всее знати,
И рѣчами керовати!
На корабель поглядимо,
Много людей полѣчимо:[2]
Однакъ стирникъ самъ керуеть,[3]
Весь корабель управуеть;[4]
Пчулка бѣдна матку маеть,
И оное послухаетъ.
Жалься, Боже, Украины,
Що не вкупѣ маеть сыны!
Еденъ живеть исъ поганы,
Кличетъ: «Сюда Атаманы!
Идѣмъ матки ратовати,
Не даймо ей погибати!»
Другій Ляхомъ за грошъ служить,
По Вкраинѣ и той тужить:
«Мати моя старенькая!
Чомъ ты вельми слабенькая?
Розно тебе розшарпали,
Кгды ажъ по Днѣпръ Туркамъ дали,[5]
Все то фортель щобъ слабѣла,[6]
И ажъ въ конець силъ не мѣла!»[7]
Третій Москвѣ южъ голдуеть,
И ей вѣрне услугуеть;
Той на матку нарѣкаеть,
И недолю проклинаеть:
«Лѣпше було не родити,
Нежли въ такихъ бѣдахъ жити!
Отъ всѣхъ сторонъ воругують,
Огнемъ, мечемъ руинують,
Отъ всѣхъ не машъ зычливости.
А ни слушной учтивости:
Мужиками называють,
А подданствомъ дорѣкають.
Чомъ ты братовъ не учила,
Чомъ отъ себе ихъ пустила?
Лѣпше було пробувати,
Вкупѣ лихо отбувати!
Я самъ бѣдный не здолаю,
Хиба тилко заволаю:
Ей, Панове Енералы,
Чому жъ есте такъ оспали?
И вы, Панство Полковники,
Безъ жадной полѣтики,
Озмѣтеся всѣ за руки,
Не допустѣть горкой муки
Матцѣ своей болшъ терпѣти!
Нуте враговъ, нуте быти!
Самопалы набувайте,
Острыхъ шабель добувайте,
А за вѣру хоть умрѣте,
И вольностей боронѣте!
Нехай вѣчна будетъ слава,
Же презъ шабли маемъ права!»


Де єсть руська отчина?
«Де єсть руська вітчина?
Де пшениці, ячмена
І де жита єсть досить,
Куди голод не гостить?»
Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!
Зовсім в іншій стороні.
«Там, де воля, власний суд,
Де науки все цвітуть,
Де в достатку кождий стан,
Кождий в своїй хаті пан?»
Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!
Зовсім в іншій стороні.
«Де ж та руська вітчина?»
«Де всі п’яні без вина,
Де голоден оре хлоп,
Де всі смирно хилять лоб».
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина.
«Де плює на правду лож,
Де пророком стати мож
Без знання і без ума,
Хоч ще й видержки нема.
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина.
«Де незгода з давніх пор,
Б’ються лиш за «ь» та «ѣ»
Де безладний блудить мир,
А хто сліп, той проводир.
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина».
Video Showcase